6 травня, у День піхоти Збройних Сил України, Президент України вручив орден «Золота Зірка» матері старшого сержанта Ярослава Хибовського — спортсмена та воїна з Піщанської громади Вінниччини, який загинув, боронячи країну від окупантів. Він став Героєм України — посмертно.
Ярослав народився 28 грудня 1998 року у селищі Миколаївка. Ще з дитинства його захопленням став спорт — хлопець займався паверліфтингом, показуючи феноменальні результати. Він був чемпіоном і рекордсменом України, мав звання майстра спорту. У 18 років, маючи 74 кг ваги, присідав із 210-кілограмовою штангою без екіпірування. Паралельно з навчанням в університеті Ярослав тренувався, працював і мріяв про власну сім’ю.
У травні 2019 року хлопець підписав контракт зі Збройними Силами України, а з 24 лютого 2022 року воював у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади «Вінницькі скіфи». За цей час він служив снайпером, штурмовиком, розвідником. Освоїв десятки видів озброєння та рятував побратимів під час найгарячіших боїв. Був нагороджений орденами «За мужність» ІІІ ступеня, «За військову службу Україні» та «За взірцевість у військовій службі».
Улітку 2022 року Ярослав зазнав поранення, але вже через місяць повернувся на передову. Потім — нові осколкові поранення, коротка реабілітація і знову — фронт. Він не зміг залишатися осторонь, коли його побратими продовжували боротьбу.
5 грудня 2022 року під час штурмових дій поблизу села Нетайлове на Донеччині Ярослав загинув. Йому було лише 23 роки.
Його побратими та спортивні наставники пригадують Ярослава як людину з великою волею до перемоги, щирою усмішкою і неймовірною відданістю. Він міг би стати легендою спорту, але обрав шлях захисника. Після загибелі на сайті Президента була створена петиція з проханням присвоїти йому найвище звання — і тепер його ім’я назавжди вписане в історію держави.
Мати Ярослава, Тетяна Володимирівна, зізнається, що досі не вірить у втрату сина. Вона пам’ятає його останні слова: «Цілую, люблю, не прощаємося. Скоро повернуся» — і досі чекає.
Слава Герою України Ярославу Хибовському. Вічна пам’ять і безмежна вдячність.








Залишити коментар