Кожен влучний постріл для Володимира Каширцева став своєрідною медитацією. Колишній розвідник 73-го морського центру втратив ліву ногу під час виконання бойового завдання під Маріуполем. Тоді група ветерана здійснювала наліт на ворожий опорний пункт. При відході чоловік підірвався на міні. Ліву кінцівку відірвало миттєво, а праву лікарям дивом вдалося врятувати після складного перелому. Володимир захищав країну ще з 2014 року, пройшовши шлях від нацгвардійця до спецпризначенця.
Найбільшим викликом після госпіталів та протезування виявилося прийняття нової реальності. До поранення він жив надзвичайно активно: займався боксом, карате, футболом та обожнював швидку їзду на велосипеді. Морально відновитися допомогла власна психологічна установка. Володимир вирішив сприймати себе так, ніби він народився без ноги. Це дозволило відпустити минуле. Тепер ветеран готується представляти Вінниччину на масштабних змаганнях.
“Морально було важко відновитися, бо я собі одразу знав, що треба по-іншому жити. Я любив на велосипеді «польотати», футбол грати, на бокс ходив, на кікбоксинг і на карате, бігав, а тут бац і я без ноги… І я такий — як це пережити? Але я собі таку установку придумав, що я таким родився і другим не буду, і мене почало відпускати”
Стрільба з лука з’явилася в житті Каширцева півтора року тому. Через важкі контузії та постійний головний біль він не зміг повернутися до динамічних видів спорту. Адаптивна дисципліна стала ідеальним виходом. Чоловік безкоштовно тренується тричі на тиждень на базі міського центру «Інваспорт». Наразі він вже впевнено вражає мішені на тридцятиметровій відстані. Така дистанція вимагає від стрільця залізної витримки та ідеальної техніки.
Для роботи ветеран використовує сучасний блочний лук вагою близько трьох кілограмів. Це знаряддя нагадує йому звичний за часів служби автомат. Система блоків полегшує натяг тятиви, а спеціальна лінза з точкою допомагає точно наводити постріл. У момент випуску стріли Володимир відчуває повне єднання зі зброєю. Це допомагає йому відключитися від зовнішніх проблем. Спорт став для нього справжнім мистецтвом концентрації.
“Це блочний лук. Ось блоки, вони при зводі тятиви спрацьовують, приціл, ось лінза тут, навіть точка є. Наводжу постріл і нятягую тятиву. Він не важкий, як автомат Калашнікова, десь 3 кілограми. Кожен постріл — це мистецтво для мене, це медитація. Виходиш на рубіж, прицілюєшся, відключаєшся, ти весь суцільний із луком до постріла”
Результати тренувань вражають професіоналів. Майстер спорту Микола Павловський уже брав участь зі своїм підопічним у семи національних першостях. У їхньому спільному активі є золота та дві срібні нагороди. Зараз Володимир має перший дорослий розряд. Тренер прогнозує, що на наступних змаганнях вони зможуть виконати норматив кандидата у майстри спорту. Головним фактором успіху наставник вважає щире захоплення ветерана процесом.
Приклад Каширцева надихає й інших побратимів у тирі. Поруч тренується ветеран Костянтин, який долучився до занять лише два тижні тому. Він звільнився зі служби влітку 2024 року також через наслідки контузій. Новачок поки лише опановує базу: правильну стійку та техніку роботи рук. Костянтин мріє з часом досягти такої ж влучності, як Володимир. Спільна справа об’єднує чоловіків і допомагає у соціалізації.
“Спочатку треба навитися правильно натягувати тятиву на луку, правильно стояти. Треба позиція, щоб усе відпрацювати, праву руку і ліву, все треба відпрацьовувати, щоб у ціль влучати”
Попереду у спортсмена серйозний іспит у Львові. З 29 по 31 травня там відбудуться всеукраїнські «Ігри Нескорених». Для вінницького ветерана це не просто змагання за медалі. Це шанс довести суспільству та самому собі, що життя після ампутації триває. Володимир впевнений, що поранення — це не кінець, а лише початок нових досягнень. Спорт відкрив перед ним горизонти, про які він раніше не замислювався.
Залишити коментар