Після смерті бабусі система дала збій: як у вінницькому селі не вберегли дитину

У селі Серебрія на Вінниччині смерть 10-річного хлопчика після тривалого голодування стала наслідком низки людських і системних прорахунків. Місцева староста розповідає – вирішальним моментом стала втрата єдиних людей, які фактично утримували родину.

Мати дитини має інвалідність III групи і, за словами старости Наталії Тодорчук, ніколи не вела самостійного побуту. До травня цього року всі ключові питання життя родини – від господарства до фінансів – перебували під контролем її батьків.

“Поки жили батьки, усе було добре: вони слідкували і за нею, і за дитиною. Але у травні померла її мама, і почалися такі коливання. Вона живе у своєму світі, це такий спосіб життя”, – пояснює староста.

За словами Тодорчук, жінку ніколи не навчали самостійно функціонувати у соціумі разом із дитиною. Усі рішення за неї приймали батьки, і після їхньої смерті цей механізм зламався.

Померлий хлопчик також мав інвалідність. Через проблеми зі здоров’ям він погано пересувався і з початку року не відвідував школу. Матері надали крісло колісне, і вона неодноразово обіцяла водити сина на навчання, однак цього не робила.

Медичний супровід у родини був. До жінки та дитини регулярно навідувався сімейний лікар, допоки його не мобілізували. Після цього до будинку приїздили лаборанти для забору аналізів, а останнім часом мати з сином часто перебували на стаціонарному лікуванні, зокрема у Вінниці.

Староста визнає, що у цій історії є багато запитань без чітких відповідей. Вона не береться оцінювати дії соціальних служб, адже не була присутня на їхніх засіданнях і не знає, які рекомендації надавалися матері.

“Є багато помилок. Можливо, треба було строгіше до неї ставитися. З нашого боку, що могли, те робили”, – зазначає Наталія Тодорчук.

Водночас вона наголошує – жінка не зловживала алкоголем і не вживала заборонених речовин. Трагедія, за її словами, не має ознак асоціальної поведінки, а радше демонструє безпорадність людини, яка залишилася без підтримки.

Смерть хлопчика стала болючим сигналом для громади – про те, як легко вразлива сім’я може залишитися сам на сам із проблемами, навіть перебуваючи у полі зору медицини та місцевої влади.