На тлі масових протестів в Ірані у Вашингтоні знову заговорили про силовий сценарій. Аналітики вважають, що можливі удари США можуть бути спрямовані не по стратегічній інфраструктурі держави загалом, а по ключових опорах режиму.
Рік тому адміністрація Дональда Трампа вже демонструвала військову рішучість. Тоді американські бомбардувальники B-2 скинули 14 надпотужних боєприпасів по двох іранських ядерних об’єктах, а Білий дім подав цю операцію як одне з головних досягнень у сфері безпеки.
Тепер, коли країну охопили протести, риторика знову загострюється. За оцінками експертів, у разі нової атаки фокус може зміститися на структури Корпусу вартових Ісламської революції – ключового силового стовпа іранської влади.
Командні центри та силові структури
Йдеться насамперед про командні пункти КВІР, а також пов’язані з ним формування Басідж та іранську поліцію. Саме ці сили, на думку аналітиків, відіграють центральну роль у стримуванні протестів.
Втім, така стратегія має серйозний ризик. Значна частина командних центрів розташована у густонаселених районах, що підвищує ймовірність жертв серед цивільних.
Колишній капітан ВМС США, аналітик Карл Шустер застерігає: навіть ненавмисні втрати можуть обернутися проти самих ініціаторів ударів.
“Втрати роблять нас іноземною державою, яка намагається придушити, домінувати над Іраном, а не визвольною силою”, – пояснив він.
За словами Шустера, будь-який удар, що зачепить мирних жителів, ризикує відштовхнути дисидентів, яких наразі об’єднує лише ненависть до режиму.
Інший підхід описує запрошений науковий співробітник Інституту Азії Гріффіта Пітер Лейтон. Він погоджується, що прямі атаки несуть небезпеку для цивільних, але зазначає: у США є ширший набір цілей.
Зокрема, під ударом потенційно може опинитися вище керівництво Ірану. Водночас, як наголошують експерти, після попередніх атак іранські лідери навчилися розсіюватися та ретельніше приховувати критично важливі об’єкти.
Шустер формулює це так:
“Ми показали, що можемо вразити все, що знайдемо. Тепер вони усвідомили необхідність розсіятися і приховати те, що для них важливо”.
Лейтон припускає і символічні удари – наприклад, по домівках лідерів режиму. З військової точки зору їхня цінність невелика, але ефект для внутрішньої аудиторії може бути значним.
“Це справді театральний жест на користь протестувальників”, – зазначив експерт.
Ще один напрям – економічний. За словами Лейтона, керівництво країни та КВІР контролюють широку мережу прибуткових підприємств по всьому Ірану.
Аналітики говорять про можливість атак по конкретних об’єктах, що мають фінансове значення для лідерів режиму та їхніх родин. За оцінками, до двох третин ВВП країни перебуває під контролем КВІР.
При цьому Шустер підкреслює, що між верхівкою та рядовими членами Корпусу існує певна дистанція.
“Мета полягає в тому, щоб керівництво і рядові члени КВІР більше турбувалися про власне виживання, ніж про виживання режиму”.
На відміну від попередньої операції з участю B-2, цього разу, за оцінками фахівців, США можуть обрати інші засоби ураження.
- Запуск крилатих ракет “Томагавк” з морських носіїв для мінімізації ризиків для особового складу.
- Застосування ракет JASSM з дальністю польоту до 1000 кілометрів.
- Використання різних платформ – від F-15, F-16 і F-35 до бомбардувальників B-1, B-2 і B-52, а також F/A-18 ВМС США.
- Залучення безпілотників.
Лейтон вважає малоймовірним застосування бомб малої дальності або вільного падіння.
“Це, ймовірно, буде оцінено як занадто ризиковано”, – зазначив він.
Незалежно від обраного методу, аналітики сходяться в одному: у разі рішення про удар він буде швидким, показовим і розрахованим на максимальний публічний ефект.
“Адміністрація полюбляє театр. Це означає драматичні, привабливі для ЗМІ, гучні події та короткочасні рейди з мінімальним ризиком для американських військ”, – підсумував Лейтон.
Залишити коментар