Ювілейне богослужіння з нагоди 200-річного ювілею Вознесенської церкви зібрало вірян Мачухівської громади. Святкову літургію у визначній історичній споруді очолив Митрополит Полтавський і Кременчуцький Федір.
Звичайні дні збирають тут кілька десятків людей. Проте на великі свята кількість відвідувачів храму традиційно зростає до сотні парафіян.
Архітектура та історичне коріння споруди
Зведення унікального об’єкта тривало у 1826 році. Ініціатором будівництва у стилі класицизму виступив тутешній орендар Сахновський, причому споруда першочергово отримала два приходи для утримання двох священників, а вже пізніше до неї добудували єпархіальну дзвіницю.

Церква приховує чимало таємниць. Про підземні ходи до Левенцівського лісу та села Чередники, а також про відкриття церковнопарафіяльної школи у 1889 році розповіла місцева жителька Галина Денисенко.
Стіни храму сягають метрової товщини. Міцну цеглу для масштабних робіт випалювали на місцевому підприємстві.
Згодом розвитком навколишньої території зайнявся пан Арендаренко. Неподалік свого маєтку він створив розкішний бузковий гай із більш ніж 12 сортів чагарників та облаштував затишні ставки з дерев’яними альтанками для доньок.
Радянські репресії та випробування війною
У тридцятих роках минулого століття комуністи з Решетилівки марно намагалися підірвати або розстріляти будівлю. Потужна кладка встояла і під час чергової спроби знесення у 1970-х роках чавунними кулями – тоді спецтехніка зруйнувала лише покрівлю та купол.
Серйозних втрат храм зазнав у Другу світову війну. Тоді з будівлі демонтували всі 12 дзвонів, причому найбільший розбився, а дрібніші селяни таємно закопали серед дерев Левенцівського лісу.

Знайти схованку радянським спецслужбам так і не вдалося. Усіх причетних до порятунку реліквій активістів комуністична влада згодом розстріляла або відправила на заслання до Сибіру, а порожнє приміщення закрили й перетворили на звичайний колгоспний склад.
Сучасне відродження та життя релігійної громади
Процес реставрації Вознесенської церкви офіційно стартував лише 1994 року. Через тогочасну економічну кризу будівельники відновили тільки частину споруди та дзвіницю, а нові дзвони з’явилися тут 2002 року завдяки збору коштів громади.
Повноцінне церковне життя повернулося сюди у 2013 році. Наразі ремонтні роботи в іншому крилі архітектурної пам’ятки повністю зупинені через брак грошей.
Але парафіяни та благодійники не полишають пам’ятку. Спільними зусиллями люди вже реконструювали паркан, оновили вхідний поріг, придбали церковні підставки, а також принесли в дар Голгофний хрест та ікону Вознесіння Господнього.






Залишити коментар