«Чи існує вінницька Єрусалимка, чи вже залишилась лише у спогадах?» – із такого питання розпочав свою розповідь директор Музею Вінниці, історик Олександр Федоришен. Відповіддю стала півторагодинна лекція, присвячена минулому одного з найдавніших районів міста, що колись був осередком компактного проживання єврейської громади.
Про подію 1 вересня повідомив департамент маркетингу міста та туризму Вінницької міської ради. Лекція відбулася 28 серпня і зібрала таку кількість слухачів, що велика зала музею була заповнена вщерть. Гості мали можливість побачити рідкісні світлини, карти та уривки фільмів, а також дізнатися факти, які зазвичай залишаються поза увагою широкої публіки.
Зібраний Олександром Федоришеним матеріал став основою проєкту «Слідами хасидського хлопчика: аудіопрогулянка вінницькою Єрусалимкою», що реалізується департаментом маркетингу за підтримки Українського культурного фонду. За словами організаторів, обсяг інформації виявився настільки значним та цікавим, що виникла ідея провести відкриту лекцію для всіх охочих.
У своїй розповіді історик детально зупинився на ключових моментах історії району:
- перші згадки про появу євреїв у Вінниці, зокрема історія Міхеля Шимонковича, який у XVI столітті торгував тут худобою;
- існування єврейського кварталу на Старому місті та розвиток Єрусалимки після перенесення міста на правий берег Південного Бугу;
- причини тимчасового від’їзду єврейської громади у XVII столітті;
- функціонування ринку на Єрусалимці, асортимент товарів та діяльність заїжджих дворів;
- доля синагог і навчального закладу Талмуд-Тора, які зникли з карти міста;
- спроби художників і кінематографістів, серед яких Натан Альтман, Василь Кричевський та Василь Сильвестров, зберегти образ цього колоритного району;
- як індустріалізація, будівництво електростанції та трамвайного депо змінили вигляд кварталу.
«Єрусалимка – це не лише архітектурний чи містобудівний простір. Це феномен культурний, національний і антропологічний. Так, Вінниця втратила більшість її фізичних ознак, але вона продовжує жити у спогадах, у текстах і нашій свідомості. І якщо сьогоднішня розмова додала більше контексту для таких роздумів, значить, наша місія виконана», – підсумував Олександр Федоришен.
Залишити коментар