«Чорні Запорожці» пригадали переможний бій за Тульчин 1920 року

У 72 окремій мотопіхотній бригаді імені Чорних Запорожців опублікували уривок із мемуарів генерала-поручника армії УНР Михайла Крата. У спогадах йдеться про успішний бій за місто Тульчин на Вінниччині, який відбувся у травні 1920 року та завершився вигнанням більшовиків.

Хід операції

За словами Михайла Крата, ключовим стало захоплення документів у більшовицького комісара, який прямував до Тульчина. З них стало відомо, що червоноармійці не очікували появи української армії в районі Тульчин-Вапнярка. Цим скористалися запорожці: на світанку, коли більшовики ще відпочивали після святкувань 1 травня, війська Армії УНР вирушили в наступ.

«У ліску біля Антополя зосередився піший полк, за ним розташувалася батарея Чорних Запорожців. На мій наказ пролунали два гарматні постріли, луною відгукнулося «Слава!» – і за кілька хвилин запорожці вже господарювали в Кинашеві», – згадував Крат.

Штурм Тульчина

Ворог у Тульчині був заскочений зненацька. Спершу червоноармійці чинили опір на вузьких вулицях містечка, але під тиском запорожців та гармат Алмазівців їхні ряди швидко розсипалися. Чорні Запорожці вибили більшовиків з міста і переслідували їх поза його межами.

«Коли я прибув до цвинтаря, де вже стояли отаман Гулий, полковник Литвиненко та Алмазов, у місті панувала тиша. Повстанці та кінні підрозділи виконали своє завдання, і Тульчин був звільнений без серйозних руйнувань», – описував генерал.

Історична пам’ять

Події тих днів увійшли до книги «Чорні Запорожці», упорядкованої Романом Ковалем. Саме ці бої стали символом бойової майстерності та самовідданості українських військових. У 2019 році, на відзначення 100-річчя переможного Вапнярського бою, в регіоні встановили пам’ятну дошку учасникам битви та презентували інтерактивну стелу.

Довідка

Михайло Крат (6 серпня 1892 — 8 серпня 1979, Детройт, США) – український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Учасник Першої світової війни, полковник Російської імператорської армії. У роки Директорії став старшиною Армії УНР, а з 1919 року очолив 8-й Чорноморський полк 3-ї Залізної стрілецької дивізії.