Європейська площа у Вінниці на один день перетворилася на середньовічний турнірний майданчик. У залізних обладунках та з мечами на бій вийшли 35 учасників із різних регіонів України, серед яких були і жінки. Вони зібралися, щоб узяти участь у восьмому лицарському турнірі, присвяченому пам’яті Героя України, історика та реконструктора Максима Шимка. Подія мала не лише культурне, а й благодійне спрямування — під час заходу збирали кошти для підтримки Збройних сил України.
Для вінничан цей турнір має особливе значення, адже саме Максим мріяв, щоб у його рідному місті відбувався масштабний фестиваль історичного бою. Про це розповіла його мати, Зоя Кузьменко:
“У нашого Максима було дві великі мрії. Перша — відбудувати замок на Замковій горі, щоб там проводилися лицарські турніри. Друга — щоб саме у Вінниці збиралися лицарі з усієї України, щоб це стало святом історії, сили і духу. Ми вирішили здійснити цю мрію, і вже восьмий рік поспіль проводимо турнір. Для нас це не просто бої — це спосіб оживити історію, навчити молодь любити минуле. Максим завжди казав: ‘Жити треба цікаво’. І ми продовжуємо його справу.”
Протягом дня на площі тривали видовищні поєдинки — як індивідуальні, так і командні. Глядачі активно підтримували учасників, створюючи особливу атмосферу середньовічного свята. Звучали дзвін металу, вигуки вболівальників та оплески — усе це робило подію живою і натхненною.
Перше місце серед жінок здобула представниця київського клубу історичного фехтування Ліна Кіштаарі, яка вразила суперників своєю майстерністю і витримкою.
“Перемога — це не випадковість. Це результат щоденних тренувань, самодисципліни і віри у власні сили. Досягти вершини — не кінець, а лише початок шляху до ще більшої майстерності”, — сказала Ліна.
Учасники турніру відзначали, що підтримка глядачів додає сил і натхнення:
“Хтось приходить просто подивитися, а хтось — настільки надихається, що згодом сам долучається до руху реконструкторів. Це момент, коли історія оживає просто на очах.”
Попри складні часи, організатори продовжують традицію проведення турніру. Вони наголошують, що після початку повномасштабного вторгнення підготовка таких заходів стала важчою, адже багато учасників і волонтерів нині служать у лавах ЗСУ. Окрім змагань, на площі діяли тематичні локації від обласного краєзнавчого музею, майстер-класи з домедичної допомоги та ярмарок на підтримку армії.
Реконструкторка і співорганізаторка події Ольга Грабовська підкреслила, що цьогорічний турнір мав глибокий зміст:
“Зараз не час для розваг, але час для вдячності. Цей турнір — про пам’ять, про тих, хто віддав життя за Україну, і про підтримку тих, хто продовжує боротьбу. Ми робимо це з повагою до минулого і вірою в майбутнє.”
Лицарський турнір пам’яті Максима Шимка став не лише видовищним спортивним змаганням, а й символом незламності, мужності та єдності українців у час війни.
Залишити коментар