Марії Памфірівні Гурській із села Інгулець на Херсонщині виповнилося 103 роки. Свій день народження вона зустріла не вдома, а на Дніпропетровщині, куди змушена була виїхати разом із родиною через постійні російські обстріли.
Попри поважний вік і вимушене переселення, жінка зберігає ясний розум і силу духу. Про стан матері та її мрії розповіла донька Ніна.
“1923 року народження. Іменинниця вже слабка, але по кімнаті ходить. Ранок починає і день закінчує молитвою. Просить миру і перемоги. Дуже хоче повернутися додому в Інгулець”, – каже жінка.
У родині Марії Гурської довголіття не є рідкістю. За словами доньки, серед близьких були ті, хто доживав до 95 років.
Сама ж Марія Памфірівна народилася на Волині. Вона пережила Другу світову війну, створила сім’ю та все життя багато працювала. Разом із чоловіком трудилася на фермі, виховала дітей, дочекалася онуків і правнуків.
Рукоділля було для неї не просто захопленням, а частиною життя. Цю сторінку біографії згадали і в Дар’ївській сільській раді.
“Марія Памфірівна завжди любила працювати руками – вишивала, в’язала, шила. У родині й досі бережуть рушники, мереживо та старовинні речі з Волині. Вона щиро любить життя, людей, каву з цукерками, має добру пам’ять і дивовижно міцне здоров’я.”
Навіть у 103 роки Марія Гурська залишається людиною з простими, але сильними бажаннями – миру, перемоги та повернення до рідного дому, який вона змушена була залишити
Залишити коментар