Етнопроєкт “Баба Єлька” готує масштабне видання під назвою “Сто експедицій “Баби Єльки”. Етнографічне обличчя Кропивниччини”. Команда дослідників уже зібрала чималий масив даних у сільській місцевості, проте зараз виникла гостра потреба у фіксації архітектурних деталей саме обласного центру. Кураторка наукового напряму Світлана Листюк зазначає, що місту бракує візуальних доказів побутування унікальної традиції оздоблення осель.

Головним об’єктом пошуку стала саморобна декоративна плитка, якою масово прикрашали будинки у другій половині ХХ століття. Ці кахлі зазвичай виготовляли власноруч із доступних матеріалів: гіпсу, цементу та піску. Майстри самі створювали форми та вигадували орнаменти, наповнюючи простір зображеннями квітів, листя, птахів чи геометричних фігур.

“Люди самі робили для неї форми, самі придумували візерунки і обкладали нею дім. Це були в ті часи, коли традиційні настінні розписи, якими прикрашали оселі, зникали й витіснялися як елементи націоналізму. А ось такі кахлі, така декоративна плитка допомагали й оздобити житло, й робили більш практичним догляд за оселею, бо не треба було її дуже часто мазати і білити. Також це зміцнювало стіни. Тобто це допомагало людям за невеликі гроші власноруч поліпшити і впорядкувати їхній житловий простір”.

Проблема полягає у стрімкому зникненні автентичного вигляду Кропивницького. Старі споруди або демонтують, або закривають сучасним облицюванням, що назавжди ховає історію під шаром цегли чи пластику. Дослідники зізнаються, що на своїх звичних маршрутах уже не бачать відповідних об’єктів, тому сподіваються на допомогу містян, які знають затишні куточки віддалених мікрорайонів.
“Саме таких будиночків, які б викликали захоплення і підходили нам за етнографічними вимогами. Тому й вирішили звернутися до жителів Кропивницького, які ходять іншими вулицями, живуть в інших мікрорайонах. Ми розуміємо, що саме на таких вузеньких вуличках і зараз стоять старенькі хати, обкладені такими плитками. І поки їх ще не знесли, не побудували щось інше, ми дуже хочемо зафіксувати цю традицію і показати, що вона була не тільки в українському селі, а й в українському місті”.

Світлана Листюк ділиться власним досвідом втраченої можливості: нещодавно вона хотіла сфотографувати чепурну хатину з кахлями-тюльпанами біля Козачого острова, проте виявила, що будівлю вже переобклали червоною цеглою. Цей випадок підкреслює важливість негайної фіксації того, що ще вціліло на вузьких вуличках міста.
“Там біля містка була така чепурна, маленька хатинка, обкладена кахлями з тюльпанами. Це було дуже красиво. І коли я нещодавно туди пішла, щоб її сфотографувати, то побачила, що тюльпанів уже немає, а будинок обклади червоною цеглою. Це теж красиво, але от момент зафіксувати ту автентику я втратила”.

Для того, щоб світлина мала наукову цінність, активісти просять робити два типи кадрів: загальний план будинку з дахом та вікнами, а також окреме фото самої плитки зблизька. Разом із зображеннями бажано вказати адресу, контакти власників та, за можливості, історію будівлі. Окрім плитки, інтерес становлять і інші елементи декору, як-от різьблені вікна чи старі двері.
“Ми шукаємо саме плитку, але якщо люди готові ділитися інформацією про якісь гарні вікна, гарне різьблення, ми завжди готові до співпраці і відгукуємося. Наприклад, у нас в колекції є стара віконна рама, яку колись привезли з однієї з експедицій. Ми її виставили в себе в лабораторії. Вона привертає увагу людей, ми дуже нею пишаємося. А нещодавно до нас звернулися кропивничани, які хочуть нам передати старовинні двері. На жаль, простір нашого музею дуже маленький. Але якщо в нас є можливість хоча б зафіксувати річ на фото, то ми згодні і на таке”.

Майбутня книга обіцяє стати справжньою енциклопедією народного побуту регіону. Кожне село буде представлене фотографіями архітектури, зразками вишивки на рушниках та одязі, рецептами місцевої кухні та навіть записами автентичних пісень. До видання увійдуть спогади очевидців про складні сторінки історії: Голодомор, розкуркулення та воєнні часи.
Важливим аспектом стане збереження живої мови. Пряма мова мешканців Кіровоградщини буде подана без літературної правки, щоб передати особливу говірку краю. Колектив “Баби Єльки” вже відвідав понад сотню сіл, збираючи по крихтах відомості про танці, дитячі ігри та весільні обряди, включно з рідкісними традиціями писанкарства.
Допомогти проєкту можна дистанційно. Фотографії оздоблених будинків Кропивницького просять надсилати у приватні повідомлення сторінки “Баби Єльки” у Facebook або залишати їх у коментарях під тематичним дописом команди.








Залишити коментар