Українська мова належить до східнослов’янської групи індоєвропейських мов, однак серед слов’янських та навіть деяких неслов’янських мов є ті, що мають велику схожість із нею за лексикою, граматикою та фонетикою.
Найбільш спорідненою вважається білоруська. Спільність лексики сягає 80–85%, граматика майже ідентична, а фонетика надзвичайно подібна. В обох мовах використовується відмінкова система, зменшувально-пестливі форми та подібні дієвідміни. Саме тому українцям і білорусам легко розуміти одне одного навіть без спеціального вивчення.
На другому місці за ступенем схожості – польська. Попри те, що під час перебування у Польщі українцям інколи складно одразу сприймати усне мовлення, лексична подібність становить близько 70%. До цього додаються схожість у граматичних структурах та подібність у вимові окремих слів, які звучать абсолютно однаково у двох мовах.
Третє місце посідає словацька. Її лексика перетинається з українською на рівні 65–70%. Граматичні та фонетичні системи теж виявляють значну спорідненість, хоча у мовному родоводі українська та словацька знаходяться на певній відстані. Незважаючи на це, мовний бар’єр між українцями та словаками зазвичай невеликий.
Дещо далі розташована чеська, яка посідає четверту позицію. Ці мови іноді називають “далекі родичі”, адже їхня схожість менша, ніж у словацької з українською. А на п’ятому місці за близькістю – російська мова. Хоча збіг лексики тут сягає приблизно 60–62%, відмінності у фонетиці настільки суттєві, що зрозуміти усне мовлення без спеціальної підготовки доволі складно.
Залишити коментар