У Луцьку є бібліотека, де тепло не лише від батарей і чаю, а й від людей. Уже 48 років тут працює Ніна Бочарова – жінка, для якої книгозбірня стала справжнім домом.
Свою професійну дорогу вона почала у 19 років, одразу після закінчення училища культури. Першим місцем роботи стала центральна бібліотека Луцька, відділ комплектування та обробки дитячої літератури. Саме там, каже, і закохалася у свою справу.
Найбільше в роботі її приваблювала можливість досліджувати книги – кожну потрібно було описати, підготувати і передати у відповідний відділ.
“Колись ми друкували просто на машинці ці карточки, ці всі ці речі. Сьогодні це вже комп’ютеризовано. Сьогодні це програма електронного набору книжок”, – розповідає Ніна Бочарова.
Любов до читання, за її словами, прищепила мама – вчителька, яка читала доньці українські народні казки та обговорювала їх разом. Бабуся, хоч і не вміла читати, натомість знала безліч історій, які захоплювали дитячу уяву.
Сьогодні Ніна Бочарова читає різні жанри – від подорожніх нарисів до мотиваційної літератури. У власному читацькому формулярі вона має понад 500 записів про прочитані книги. Так, каже, легше простежувати, як змінюється сама книга з роками.
Зовнішній вигляд сучасних видань її теж надихає.
“Я дивлюсь на стелажі та мені хочеться брати ці книжки, тому що вони яскраві, порівняно з тими роками, як я прийшла працювати сюди, вони дуже приємні на дотик, приємні на оформлення”, – говорить бібліотекарка.
Протягом останніх 17 років Ніна Бочарова очолювала Бібліотеку-студію Дім у Луцьку, а нині працює тут бібліотекаркою-організаторкою соціально-культурних заходів. У фондах закладу – понад 22 тисячі книг. Постійних читачів – близько 3700, а загалом за рік бібліотеку відвідують понад 20 тисяч людей.
Книгозбірня активно присутня у соцмережах, де повідомляє про новинки та події. Під час блекаутів бібліотека не зачиняється – тут тепло, працює Wi-Fi і завжди можна випити чаю.
“Для мене бібліотека – це затишок. Я не хочу холодних стільців, я не хочу білих стін, я хочу кольору. Я хочу, щоб бібліотеки були не вікові, щоб бібліотека бачила читача, як він підростає, стає юнаком, дорослим”, – каже Ніна Бочарова.
Сьогодні бібліотека давно вийшла за межі класичного читального залу. Тут є ігрова кімната для найменших, живуть папуги, реалізують освітні та соціальні проєкти для різних вікових груп.
Зокрема, люди старшого віку можуть приходити до інформаційного хабу, щоб навчитися користуватися цифровими сервісами або оформити документи. Для дітей і молоді тут проводять заняття, майстер-класи та зустрічі.
Під час повномасштабного вторгнення бібліотека стала для багатьох дітей місцем підтримки – коли школи не працювали, сюди приходили, щоб спілкуватися, об’єднуватися та зменшувати тривожність.
“Бібліотекар – це психолог, вчитель, артист, мама, вихователь, менеджер та бізнесмен у своєму роді, тому треба подумати, де знайти цю чи іншу книжку, домовитися з видавництвом, з письменниками, як отримати книжку дешевше”, – говорить вона.
За словами Ніни Бочарової, бібліотека постійно змінюється, розвивається і вже давно перестала бути лише місцем для зберігання книжок. Для неї це живий простір, який росте разом із читачем і залишається осередком затишку навіть у найскладніші часи.
Залишити коментар