Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), який справно сплачують військові, формує до 90% місцевих бюджетів. Проте замість цільової підтримки армії, частина цих коштів осідає на депозитах або спрямовується на благоустрій. Про це розповів доктор економічних наук Валерій Коровій, відповідаючи на запитання читачів у рамках ініціативи ГО «Ми — вінничани».
Військові гроші — місцевим бюджетам
За словами Коровія, у першому півріччі 2024 року ПДФО військовослужбовців становив понад 1,7 млрд грн з 5,4 млрд загальних надходжень ПДФО до бюджетів громад Вінниччини. Це — 32% усіх податкових надходжень на місцях. При цьому зарплату військовим платить Міноборони, тобто гроші логічно було б спрямувати назад у систему оборони. Але Верховна Рада залишила їх у розпорядженні місцевих органів влади — без вказівок на цільове використання.
Допомога військовим — питання бажання, а не законодавства
Часто місцева влада виправдовується відсутністю законного механізму для перерахування допомоги ЗСУ. Але Коровій наголошує — це не більше ніж відмовка:
«У Бюджетному кодексі чітко прописано — будь-яка громада може затвердити власну програму, яка включатиме підтримку армії, закупівлю обладнання, передачу ресурсів частинам тощо. Можна діяти як напряму, так і через комунальні заклади».
За такою програмою, наприклад, КП може закупити тепловізори або дрони через Prozorro і передати їх на фронт.
Депозити замість оборони
Найбільше обурення викликає практика «бюджетного бізнесу» — коли громади не витрачають надходження на потреби оборони, а розміщують кошти на депозитах чи купують ОВДП під 17–18% річних. Це масове явище, яке, за словами експерта, часто супроводжується публічними запевненнями у нестачі ресурсів.
Залишки в казні — мільярди
За інформацією Мінфіну, у першому півріччі місцеві бюджети в Україні мають можливість перерозподілити понад 1,3 млрд грн, а загальні залишки коштів на рахунках — 2,3 млрд грн. Але замість інвестицій у обороноздатність — трапляються закупівлі побутових товарів і ремонт клумб.
Чи може військовий вимагати допомоги?
Коровій вважає, що військовим не слід самому ходити до чиновників і просити техніку чи транспорт:
«Це принизливо. Допомога має бути ініціативою влади, яка повинна працювати на випередження».
Недовіра зростає
Суспільний резонанс викликали не лише факти про зберігання бюджетних коштів на депозитах, а й скандали довкола витрат на дрібний благоустрій. Після закупівель барабанів, блендерів і безпричинного асфальтування в тилових містах, громадяни все частіше вимагають звітності й переорієнтації бюджетів на підтримку фронту.
Як наголошує Валерій Коровій, громади, які мають військові частини і отримують податки з зарплат захисників, несуть моральну відповідальність за кожну витрачену гривню. І якщо місцева влада справді хоче довіри — вона має довести її конкретними вчинками, а не святковими звітами та декоративними ремонтами в тилу.
Залишити коментар