У справі «Мідас» — одній із найрезонансніших антикорупційних історій останніх років — одразу кілька підозрюваних вийшли на волю після внесення застав. Суми, які з’явилися буквально за лічені дні, вражають не менше, ніж сама схема, у якій фігурують сотні мільйонів.
Першим зі слідчого ізолятора вийшов Ігор Фурсенко — за нього сплатили 95 мільйонів гривень. На збирання цих коштів, що дорівнюють понад двом мільйонам доларів, знадобилося лише десять днів. За інформацією, що шириться між експертами, суму внесла приватна компанія з капіталом у всього 100 тисяч гривень.
Ще швидше з-під варти звільнили Олександра Чернишова: заставу у 120 мільйонів гривень (майже 3 мільйони доларів) сплатили оперативно. А щодо Ігоря Миронюка — йому визначили заставу в 126 мільйонів, і немає сумнівів, що вона також буде сплачена найближчим часом.
Формально кошти повинні бути легальними — задекларованими, підтвердженими податковою. Проте навколо цього дедалі більше запитань: як родичі чи дрібні фірми знаходять мільйони, які не відповідають їхнім офіційним доходам?
У суспільстві згадують оприлюднені раніше записи розмов, на яких обговорювалися «скидання на грєв» та схемні гроші для звільнення партнерів по оборудках. Механізм, за версією експертів, простий: кошти збирають у тіньовий спосіб, заводять їх на підконтрольну фірму — і вже вона вносить заставу. Далі фігурант опиняється вдома і може або впливати на справу, або взагалі зникнути.
Такі застави — не удар для людей, що оперують сотнями мільйонів, зазначають оглядачі. Система, яка мала б стримувати корупцію, навпаки дозволяє підозрюваним комфортно уникати реального покарання.
«Оці два-три мільйони на заставу для схематозників просто дрібнички, бо вони оперують сотнями мільйонів», — наголошують аналітики, критикуючи бездіяльність контролюючих органів.
Водночас вже традиційною стала критика фінмоніторингу та судової системи, які, за оцінкою коментаторів, ігнорують очевидні ознаки незаконного походження коштів. Депутати ж, які ухвалюють закони, часто самі живуть за тіньовими правилами, що зменшує шанси на зміну ситуації.
Головна проблема, підкреслюють оглядачі, полягає в тому, що обсяги корупційних потоків настільки великі, що вистачає не тільки на маєтки, яхти й коштовності, а й на дорогих адвокатів, застави та «страхування ризиків». Це дозволяє системі відтворювати себе знову і знову.
За таких умов, кажуть експерти, корупція залишається фактично непереможною — бо має ресурси й механізми, які роблять покарання майже недосяжним.
Залишити коментар