У Вінниці відбулася презентація книги, присвяченої постаті українського публіциста, поета та діяча УНР Дмитра Івашини, відомого під псевдонімом Геродот. Видання покликане повернути з небуття ім’я людини, чий голос формував українську думку в добу революцій і вигнання.
Зустріч пройшла 8 січня у читальній залі Вінницької обласної бібліотеки імені Отамановського. Саме тут читачам уперше представили книгу «Український Геродот з Верхньодніпровська».
Презентація відбулася за участі автора-упорядника Євгена Безуса – письменника, члена Національної спілки письменників України, лауреата всеукраїнських і міжнародних літературних премій.
Під час зустрічі Євген Безус розповів про багаторічну роботу над збиранням архівних матеріалів, окреслив шлях формування книги та поділився власними спогадами, пов’язаними з творчим життям і перебуванням у Вінниці.
Саме це видання, за задумом упорядника, має не лише відновити біографію Дмитра Івашини, а й показати історичний контекст боротьби українських патріотів в еміграції за незалежність України.
Український «Геродот»
Дмитро Івашина, відомий як Геродот, був військовим і громадським діячем, журналістом, поетом, редактором і літературним критиком. У часи Української Народної Республіки він обіймав посаду головного референта преси Міністерства преси та пропаганди УНР, очолював Український комітет імені Симона Петлюри та був членом Союзу українських журналістів і письменників на чужині.
Народився Івашина у Верхньодніпровську на Січеславщині. Навчання поєднував із роботою в редакціях газет, куди пішов, аби підтримати родину. Його журналістський шлях розпочався ще на початку ХХ століття у виданнях Кременчука, Полтави, Харкова та інших міст.
У 1914 році Дмитра Івашину мобілізували до російської імперської армії. Революційні події 1917 року він зустрів на Румунському фронті, де активно долучився до українського військового руху, став членом Української армійської ради та ініціатором скликання українських військових з’їздів.
Після розриву з армійським комітетом, у якому домінували більшовики, Івашина продовжив працювати в українських виданнях Одеси, Києва, Кам’янця-Подільського. Під час воєнних наступів йому доводилося прориватися через фронти, змінювати міста і редакції, але не змінювати позицію.
З 1920 року життя Дмитра Івашини було тісно пов’язане з еміграцією. Він працював у Польщі та Румунії, був секретарем громадсько-допомогового комітету української еміграції, організовував культурні заходи для інтернованих українських вояків, представляв УНР в екзилі та навіть був прийнятий королем Румунії.
Окрім журналістики, Івашина активно займався культурною діяльністю. Він видав поетичну збірку «Тернистий шлях», організовував Шевченківські вечори, декламував вірші та грав у театральних постановках українських авторів.
Окреме місце в його біографії займала участь у розвідувальних заходах на території окупованої України – ця сторінка життя також відображена у книзі.
Матеріали видання стануть у пригоді всім, хто прагне глибше зрозуміти політичні та історичні реалії української еміграції й боротьби за державність у першій половині ХХ століття.
Залишити коментар