Давній промисел живе завдяки силі людських рук. На території найстарішого підприємства України досі добувають “біле золото” за технологіями минулих століть. Тут немає сучасних роботів чи комп’ютеризованих ліній. Весь процес тримається на ентузіазмі та важкій праці робітників. Це справжній заповідник старовинного ремесла.
“Ой, тяжко робимо. Перше — колемо грубі дрова. Колоти дуже тяжко. А ще тяжче — возити сюди тачками. Тяжка робота, ручна, але тяжка. Тут немає ніякої автоматизації. Грузимо в тачку. Тачка може має сто двадцえず кілограмів, може сто. Дрова граба веземо на гору, в піч. Перше ми газом варили сіль. Тож були ті спеціальні газові печі. І як газ перекрили — завод розпався. Аж потім ми самі починали з маленьких ванночок”, — каже солевар Йосиф Мартинів.
Криза наступила десять років тому після відключення газу. Виробництво опинилося на межі повної зупинки. Щоб зберегти завод, люди самотужки встановили невеликі панви та перейшли на альтернативне паливо. Тепер печі розпалюють грабом. Солевари власноруч колють дрова та везуть їх тачками до вогню. Кожна така тачка важить понад центнер. Це виснажлива щоденна праця.
Технологія випарювання базується на використанні концентрованої ропи. Один літр такої рідини містить близько 300 грамів солі. Шахта, звідки беруть розсіл, розташована між церквами Святого Юра та Воздвиження Чесного Хреста. Під дією високої температури вода випаровується, залишаючи на дні білосніжні кристали. Весь цикл виготовлення займає 12 годин. Після випарювання сіль проходить через центрифугу та сушку.
Степанія Нащочич працює на підприємстві з 1966 року. Вона пам’ятає часи, коли завод давав до тисячі тонн продукції на місяць. Тоді сіль перевозили вагонками, а територія була засаджена квітучим садом. Працівникам навіть роздавали фрукти з власного врожаю. Сьогодні головною метою Степанії є збереження функціонування цехів. Вона мріє, щоб легендарне підприємство продовжувало працювати.
Робота солеварів залишається фізично виснажливою. Вони щодня переробляють десятки мішків готової продукції. Незважаючи на труднощі, Дрогобич продовжує постачати сіль, виготовлену традиційним методом. Кожна пачка — це результат неймовірної витривалості. Стародавнє підприємство залишається символом стійкості міста. Це унікальний досвід для України.
Залишити коментар