1 грудня минула чергова річниця від дня народження Миколи Леонтовича – композитора, який перетворив український фольклор на світовий культурний символ. Його ім’я знає планета завдяки «Щедрику», але шлях митця був набагато ширшим, глибшим і драматичнішим.
Майбутній автор легендарної хорової музики народився у селі Монастирок на Поділлі. В домі священника Дмитра Леонтовича завжди звучали пісні: батько грав, мати співала, а діти творили власний домашній хор. Та попри хист до музики, родина готувала Миколу до духовної служби.
Шлях у музику всупереч обставинам
Навчаючись у Шаргородській бурсі та Кам’янець-Подільській духовній семінарії, Леонтович самотужки опановував теорію музики, гру на скрипці та фортепіано. Він відкривав для себе світову класику без системної музичної освіти – лише завдяки власній наполегливості.
Після семінарії у 1898 році юнак став учителем у сільській школі в Чукові. Тут організував хор та оркестр, купуючи інструменти за власні гроші. Саме в цей період створив перші збірки подільських пісень – основу майбутніх хорових шедеврів.
У 1903-1904 роках Леонтович проходив навчання в Петербурзькій придворній капелі, одному з головних хорових центрів тодішньої Європи, а з 1904 року працював викладачем на станції Гришине на Донеччині. Там він створив хор, який упевнено виступав у містах і селах регіону.
Творчий злет і складні роки
Після переїзду до Тульчина митець зосередився на композиції та педагогічній роботі. А з 1918 року жив у Києві, де викладав у музично-драматичному інституті імені Лисенка та працював у народній консерваторії разом з Григорієм Верьовкою.
Саме у цей період Леонтович спілкувався з найяскравішими діячами української культури – Кирилом Стеценком, Яковом Степовим, Пилипом Козицьким, Олександром Кошицем та іншими. Їхнє оточення давало композитору творчу свободу, але життя родини у нестабільному Києві було складним.
У 1920 році через матеріальні труднощі сім’я повернулася до Тульчина. Восени місто прийняла Друга мандрівна капела «Дніпросоюзу» під керівництвом Кирила Стеценка, у репертуарі якої були й знамениті твори Леонтовича – «Щедрик», «Моя пісня», «За городом качки пливуть».
Трагедія, що забрала митця
У січні 1921 року композитор приїхав у село Марківка до батька-священника. Уночі з 22 на 23 січня невідомий, якого пустили до хати на ночівлю, смертельно вистрелив у Леонтовича. Йому було лише 44 роки.
Попри коротке життя, спадок Миколи Леонтовича став невід’ємною частиною світової культури. «Щедрик» у версії «Carol of the Bells» щороку лунає на різдвяних концертах по всій планеті, нагадуючи, що талант із маленького подільського села може стати голосом України для мільйонів.
Його творчість і сьогодні надихає нове покоління композиторів, диригентів та співаків – як символ невтомного українського духу.








Залишити коментар