У 24 роки він пішов служити разом із земляками, а вже під час першого бойового завдання проявив рішучість, що врятувала позицію. Військовослужбовець 101-ї окремої бригади Територіальної оборони Закарпаття Михайло, позивний “Мікі”, пройшов через бої, поранення і втрату кінцівки, але не відмовився від служби.
Михайло родом із села Страбичово Мукачівського району. Після школи він здобув фах в училищі та працював експедитором на одному з підприємств у Мукачеві. До війська хлопець доєднався свідомо – у лютому 2024 року підписав контракт і через службу рекрутингу отримав направлення саме в 101-шу бригаду ТрО, аби служити пліч-о-пліч із земляками.
Разом із товаришем він прийшов до військкомату, після чого розпочав базову загальновійськову підготовку. Далі – фронт і район Кліщіївки, де на Михайла чекало перше бойове випробування.
Під час першого завдання Мікі разом із побратимом отримали наказ зайняти та утримувати одну з позицій. Саме там вони помітили ворожого солдата, який облаштовувався неподалік. Михайло вирішив діяти на випередження.
“Коли хлопці почали облаштовуватись, то помітили ворожого солдата, який теж намагався облаштувати свою позицію неподалік. Після цього Михайло проявив ініціативу і висунувся вперед, де було виявлено ворожу позицію, на якій перебували ще 5 окупантів. Всі вони також були ліквідовані. Ось так в першому ж бою військовий проявив мужність і витримку, знищивши 6 ворогів”, – повідомили у бригаді.
Позицію Михайло з побратимом утримували 27 днів. Три спроби ротації виявилися невдалими, і лише з четвертого разу військових вдалося замінити.
У 2025 році під час виконання чергового бойового завдання Михайло, який на той момент уже був командиром відділення, підірвався на міні. Поранення виявилося важким – лікарям довелося провести часткову ампутацію кінцівки. Для встановлення протеза було необхідно дочекатися повного загоєння.
Попри це, Михайло не розглядав варіанту залишитися осторонь служби.
“Захищати свою батьківщину – обов’язок кожного. Ніхто не зробить цього замість нас. Саме тому я прийняв рішення підписати контракт і піти на службу. І, навіть, після поранення, я для себе одразу вирішив, що все рівно знову повернусь і продовжу службу”, – розповів військовий.
Він пояснює своє рішення просто – не може сидіти вдома, коли його підрозділ продовжує виконувати бойові завдання. Саме тому Михайло повернувся до бригади, аби бути поруч зі своїми бійцями і допомагати їм.
За проявлену мужність і стійкість захисника нагородили орденом “За мужність” III ступеня. Історія Михайла – це приклад того, як рішення однієї людини здатне змінити хід подій і стати опорою для інших.
Залишити коментар