6 січня на Полтавщині за новоюліанським календарем відзначають Богоявлення – день, який поєднував церковний обряд, родинні традиції та завершення різдвяного циклу.
Свято починалося у храмі, а продовжувалося біля води та за домашнім столом. Освячення води було центральною подією дня, після якої селяни поверталися до звичного, але урочистого побуту.
Про давні звичаї Полтавського краю розповіла завідувачка відділу етнографії Полтавського краєзнавчого музею Марія Пісцова.
За її словами, мешканці регіону здавна освячували не лише воду в храмах, а й природні водойми. Після служби священник разом із церковним хором та громадою вирушав до річки. На льоду заздалегідь вирізали хрест і поливали його буряковим квасом, інколи поряд облаштовували престіл, який прикрашали рушниками та вінками.
Повернувшись додому, родина починала день із освяченої води.
“Після обряду люди йшли додому та кожен у родині мав зробити ковток освяченої води. Її давали усім домашнім тваринам чи худобі. Також нею освячували хату та використовували для приготування страв. Потім сідали за святковий стіл”, – розповіла Марія Пісцова.
Водохреще вважалося скоромним днем – піст завершувався, і на столі знову з’являлися м’ясні та молочні страви. Це був фінальний акорд різдвяних свят, тому господарі не скупилися на частування.
Серед традиційних страв були:
- капусняк;
- локшина з подрібненими шлуночками або печінкою;
- різноманітні м’ясні наїдки;
- страви з молочних продуктів.
Як зазначає етнографиня, люди прагнули гідно провести останній святковий день і ще раз зібратися разом.
“Зазвичай люди в цей день готували капусняк, могла бути локшина, куди додавалися подрібнені шлуночки або печінка. Загалом, готували різні м’ясні та молочні наїдки, адже це був останній день різдвяних свят і людям ще хотілося його відзначити”, – зазначила Марія Пісцова.
Водохреще також було нагодою навідати родичів і кумів. Святкування часто виходило за межі однієї оселі й перетворювалося на спільну трапезу.
Окреме місце у святі посідала молодь. Юнаки й дівчата збиралися на гуляння, інколи ще колядували. Під час освячення води хлопці мали звичай умивати дівчат, з якими зустрічалися – вважалося, що такий обряд віщує майбутнє весілля.
Святковий цикл завершувався наступного дня, на Івана Хрестителя. Молодь наймала музик і веселилася від ранку до ночі.
“Так закінчували святкування різдвяних свят та готувалися до буднів та до весняних робіт”, – підсумувала завідувачка відділу етнографії.
Водохреще на Полтавщині було не лише релігійним днем, а й символічною межею між святами та повсякденним життям, коли очищення водою поєднувалося з родинною єдністю і прощанням із зимовими урочистостями.
Залишити коментар