За підрахунками дослідників, у Сандармосі було страчено понад 300 українських письменників і діячів культури. На поширеній світлині члени родини розташовані так: сидять Володимира, Тарас, Марія, Лариса і Антін, а позаду стоять Остап, Галя, Іван, Наталя та Богдан.
Доленосний вибір між еміграцією до Канади та переїздом у радянську Україну постав перед родиною Крушельницьких у 1934 році. У травні вони вирушили до Харкова, не усвідомлюючи, що це рішення матиме трагічні наслідки.
Антін Крушельницький, який був міністром освіти УНР, а також письменником, журналістом і видавцем, разом із синами Богданом і Остапом був розстріляний 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох. Окремо, 17 грудня 1934 року, в підвалах Жовтневого палацу у Києві стратили інших двох синів Антона Крушельницького – 29-річного Івана та 25-річного Тараса. Їхніх останків досі не знайдено. Крім того, дочка Володимира, яку етапували з Соловків, була вбита через місяць після переведення.
Матір родини, Марія Слобода-Крушельницька, не витримала пережитого і померла в Харкові в 1935 році. Лише Галина, яка через хворобу залишилася у Львові, зуміла знайти свою маленьку доньку. Пошуки завершилися в Курську за підтримки вдови Юзефа Пілсудського та радянського Червоного Хреста в Женеві. Після цього вони повернулися до Львова, де жили аж до смерті Галини у 1949 році та Лариси у 2017 році.
Масові розправи над українською інтелігенцією стартували в травні 1933 року та тривали до 1940 року, досягаючи найбільшої інтенсивності в період Великої чистки 1937-1938 років. Загалом були репресовані 223 письменники та інші діячі культури. Кульмінацією репресій стали страти напередодні 20-ї річниці Жовтневого перевороту: у Сандармосі з 27 жовтня по 4 листопада загинули понад 300 представників Розстріляного Відродження України.
Залишити коментар